починаєш писати,кожне слово звучить ніби вирок…німий вирок власної свідомості…  

весна 2013,березень 2013 кожного ранку прокидаючись дивишся у вікно , на небо – блакитне-блакитне, жодної хмаринки… покидаєш обійми теплого ліжечка зі сповненими тепла надіями,що ось вона, така довгочеканна весна! але не тут то було…чим нижче опускається погляд, тим більше уламків оцих самих надій розлітається…сніг,мороз – і це кращий випадок, гірше коли спочатку дощ,а потім сніг… […]

Дивне відчуття…Я не рада бачити свою подругу…Вірніше,не так! Я рада,але…я починаю злитись,тому що … важко навіть пояснити чого … бо вона прийшла і сидить вк… бо вона прийшла до мене , а пішла до іншого нашого друга… це дитячі ревнощі…але ж … вона потрібна МЕНІ теж, не тільки  сотні тисяч людей… ти себе відчуваєш таким […]