“Никто не потерян так, как человек, заблудившийся в запутанных коридорах собственного одинокого ума.” хтосьтамсказав нестерпно. єдине,що приходить в голову нестерпно боляче… а від чого? бо у мене незрозумілий настрій, чи від того, що Саша не може читати мої думки і сприймає речі по-своєму? якось безглуздо.. але неприємний осад все ж є … і безкінечне відчуття […]

прочитала останні записи- мда..яка я мілаха,аж нудить від самої себе. от не розумію, як в одній людині може бути така огида до няшно-мілашності і, власне няшно-мілашність???!!! концептуальне запитання,врховуючи,що мене кидає з однієї крайнощі в іншу. і навіть, не знаю,що гірше: оця няшність чи скептицизм на пару з ірочністю та агресією? ну мені, мабуть, ближче друге..але […]

Періодично починає хапати меланхолія. Відсутність Саші в моєму житті робить мене абсолютно недієздатною і загубленою. В якому сенсі недієздатною? Я не можу радіти, абсолютно все я сприймаю з такою апатією і байдужістю. Єдине,що викликає щиру посмішку – це його дзвінки чи повідомлення. Навіть будучи в Одесі, я була така пасивна. Чесно кажучи особливої радості від […]

їду в Одесу. так втеча це не вихід але це тимчасове вирішення проблеми хоч відпочину від цих постійних сварок,суперечок,скандалів Що ж тікаю від своєї ж родини!

Це місце потроху починає зводити з розуму… рука..вода..крик… …..дитячий садок………. ………дитячий садок…….. ………вже доросла….. …..вже доросла….. А я хочу до тебе, хочу бути твоєю маленькою дівчинкою. Як я сумую…Я так тебе кохаю, що перехоплює дух, не вистачає слів, зупиняється серце… так хочу до тебе… хочу додому …………. за ці дні я прекрасно усвідомила, що мій […]

Найважливіше, що є у моєму житті це Саша. І зараз, коли я маю радіти від повернення додому – відчуваю гіркоту від того, що я не з ним. Я готова провести кожну хвилину свого життя поряд, мені його весь час мало…просто сидіти поруч і слухати як він дихає, лається з комп’ютером, грається в ідіотські іграшки. Так […]