Це місце потроху починає зводити з розуму…
рука..вода..крик…
…..дитячий садок……….
………дитячий садок……..
………вже доросла…..
…..вже доросла…..
А я хочу до тебе, хочу бути твоєю маленькою дівчинкою. Як я сумую…Я так тебе кохаю, що перехоплює дух, не вистачає слів, зупиняється серце… так хочу до тебе… хочу додому …………. за ці дні я прекрасно усвідомила, що мій дім,там де ти…серце також там ..
Я не знаю,що більше мене вбиває: атмосфера тут чи відсутність тебе…
що ж його робити? з собою,тобою,ними….
поїхати?????????
але ж ..мама,її день народження,так не правильно………..
а чи правильно знущатись над собою???
а чи правильно робити боляче їй???
а чи правильно мучити тебе???
я не знаю……легше зникнути, зникнути для всіх….
окрім тебе.мій коханий……….
вибір зроблено,квитки взято,валізи майже спаковано
17 днів
і знову щастя…
відчуття польоту…
сміх…багато сміху…
щирі посмішки..
гарячі обійми……
просто ти….