Я просто сумую Неймовірно сумую І кохаю Теж неймовірно А ще весь час думаю І від цього боляче Без тебе боляче…

хтось. кожен є кимось, і кимось не є. бути собою. самовиражатись. змінюватись. втілення кожного з нас в чомусь. втілення мене у слові. падаємо. від глибини залежить висота. отак і живу. хто я і де моє слово. згубилось у сірих буднях. та купила кольорові олівці. час малювати.

– Знову тут! – Чергова криза??? – Ну чого б ще я тут з’являлась…? – І правда. Що цього разу? – Лінь – Не дивно, все як завжди! -Нашо ти так? – Правду кажу? – Ти як завжди, чи то я як завжди!   Поговорила з собою Нічього вартового не написала Нічього вартового не зробила […]

Писати в щоденнику, переважно лише у поїзді, мабуть, стало певною традицією. Вперше за тривалий час, я їду додому з абсолютним спокоєм: не переживаючи,що Саша так далеко; без тривог за навчання, гуртожиток, «що там вдома?»… Або я подорослішала, або стала жертвою магнітних хвиль, а спокій та гармонія – лише примара. Мені треба було поїхати додому,а то […]

Іра поїхала… Саша приїде невідомо коли..та й чи приїде взагалі?.. поспілкуватись з кимось близьким не виходить..мама і та слухавку не бере. починається стандартна тєма: самобічєваніє, пошук власних недоліків, дурні ідеї,типу: “я нікому не потрібна” і тому подібне. радує лише один факт: на сльози не тягне, більше того, у мене вельми брутальний настрій. нарешті, я повертаю […]

або у мене були «не всі вдома» приїхала в Острог і все стало добре, як за помахом чарівної палички… але мої почуття стали інші … я кохаю його, але тепер вже по-іншому не знаю,як описати…. якось більш пристрасно… загалом,у мене чергове божевілля в голові і хочеться відпустити себе, послабити самоконтроль принаймні з однією людиною о […]

    Що з собою зробити?                                                                (беззупинний шепіт хворого мозку)     Наші серця перестали битися в одному ритмі. Вірніше,моє серце перестало відповідати твоєму. Катівня […]

“Я не знаю зачем тебе дан, Правит мною дорога-луна И не плачь, если можешь прости Жизнь не сахар,а смерть нам не чай Мне свою дорогу нести До свидания,друг и прощай”   все як завжди..черговий глюк..катастрофа двоякої душі.. так важко вимовити “я тебе кохаю”, всього три слова, але я не можу..перестала відчувати..що стало причиною цього? не […]

поговорила з Сашею… стало краще. спокійніше чи що… принаймні я перестала бути такою загубленою та розгубленою менше болить голова знову оте відчуття,коли хочеться написати купу всього, а слова зникають, ніби в чорній дірі але все ж таки щось не дає спокою навіть не знаю,що… внутрішня тривога можливо, лише розчарування в собі боязнь,що Саша розчарується в […]

“Никто не потерян так, как человек, заблудившийся в запутанных коридорах собственного одинокого ума.” хтосьтамсказав нестерпно. єдине,що приходить в голову нестерпно боляче… а від чого? бо у мене незрозумілий настрій, чи від того, що Саша не може читати мої думки і сприймає речі по-своєму? якось безглуздо.. але неприємний осад все ж є … і безкінечне відчуття […]