Писати в щоденнику, переважно лише у поїзді, мабуть, стало певною традицією. Вперше за тривалий час, я їду додому з абсолютним спокоєм: не переживаючи,що Саша так далеко; без тривог за навчання, гуртожиток, «що там вдома?»… Або я подорослішала, або стала жертвою магнітних хвиль, а спокій та гармонія – лише примара. Мені треба було поїхати додому,а то […]