Сьогодні мені прямо-таки щастить в плані покупок.(нє,щоб у любові наприклад!) Але стан моєї душі залишається критичним. З подругою не поговорили,не помирилися. А я тепер думаю, може і не треба? Рвучи зв*язок з минулим,треба розрубувати всі вузли, щоби нічого не тримало. Щось типу,якщо вже йдеш,то йди і не озирайся. А з іншого боку вона ж мій друг,близька людина. (і похєр,що ми не спілкуємося!) Хоча,якщо буди до кінця відвертою, я знаю, що я переживу наш розрив(звучить,ніби вона моя коханка,а не друг) скоріш за все я готова, до розставання з нею, просто мозок і нав*зані суспільством стереотипи роблять свою чорну справу: ви ж друзі, як можна перестати спілкуватися? ти ж залишишся сама! тобі буде погано і тд. Так мені буде погано,але я давно звикла, що люди в моєму житті не затримуються надовго, а розраховувати можна лише на себе,тому… мені втрачати нічого.(як пафосно! фєєє!!!) Ризикну, вперед до нового життя,до пригод і веселощів.
Мені зараз так паршиво,але я посміхаюся, і завжди посміхатимусь. Я як шут,котрий залишився на самоті зі своєю маскою. Сумний блазень з веселим обличчям. ( знову,ці лайнові асоціації )
Зараз на вулиці хмарно,йде дощ. погода підлаштовується під мій вельми позитивний настрій (солодка іронія) . Якраз час слухати сопливі пісеньки, сидіти на підвіконні,потягувати чайок з печивом і писати віршики,про життя,якого немає. (отак от : минулого вже немає, майбутньо ще,- є лише сірі будні сьогодення)
Почала читати книжку “Життя в борг” Е.М.Ремарк, непогана така літературка, а головне про мене нишню. Про людину,яка хоче жити! Я тільки почала розуміти цінність життя (о,бля, далі піде нудна філософія, так що можна вже не читати). Нє,правда, 18 років свого життя, я витратила на якусь хєрню, а зараз от озираєшся , і розумієш,що нічого немає! Як нічого, щось є : розпливчаті обличчя, недосказані слова, і вчинки,яких вже не змінити! Це не життя, а так існування (озаріло нарешті!) Я закреслила все,що було, але побудувати поки що нічого не змогла, але я впевнена,що то справа часу (ну канєшно,свята наївність) . Я вже відчуваю зміни в собі, мені нарешті стало байдуже,що думаю неважливі для мене люди(оце плюс, а то заморочувалася на всяких придурків) , реально пофіг. Це моє життя,мої помилки і мої рішення! Отак,рєбята!