Все-таки минуле мене ще не зовсім відпустило.(п*здєц) Побачила фотографії своїх колишніх однокласників, і з*явилася якась заздрість і неприємне відчуття: “Я теж могла б там бути”.(нах воно мені треба?) Проте я чітко розумію,що в тій компанії близьких мені людей немає і я відчувала б себе некомфортно, було б нудно і я весь час поглядувала на годинник з думкою: *Бліін, рєбята давайте закруглятись* Можливо,таке відчуття з*явилося,тому що я зараз абсолютно одна, і щоби я не казала, про звичку до самотності (да,то все трьоп, самоубєждєніє, йопти), потреба у спілкуванні з людьми є(я ж не відлюдько, в кінці кінців) .
Але нічого,ще тиждень і привіт нове життя. Звичайно, щоб щось змінилося мало змінити обстановку, треба змінитись самій, і я дуже хочу змінитись.(дійшло!) Для початку я обираю чесність і прямолінійність,досить сусюкатись з почуттями інших(ура,я подумаю про себе,наконєцто). Ні, я не вважаю,що м*якість це погано(канєшно,це круто,зашибісь),але я занадто прогинаюсь під інших, забуваючи про свої інтереси, а слабкіших я змушую прогинатись, використовую нечесні, цинічні, а часом і жорстокі маніпуляції,хитрю. Але я всьому цьому кажу: “Ні!”, досить жити у цьому химерному павутинні.- (оце порівняння, я прям блєщу!) Тепер чесність і прямолінійність – моє життєве кредо. А коли не можеш сказати правду,краще взагалі нічого не казати. Нарешті я більш-менш розставляю свої життєві пріорітети.
Що ж сподіваюсь отримається! Тримайся,мала!