сьогодні мене чекає потяг 1488П С-К 23.44
так закінчуються мої канікули. чесно кажучи,я думала,що мені буде хотітись їхати із дому, вперед до пригод,активного життя,академії,але…не так все просто. я не просто хочу залишитись вдома,… мені так важко їхати. чому? не знаю.мабуть,я просто звикла бути вдома… таке гарне слово “вдома”. тут так добре:мама,брат…
але все,час взяти себе в руки.я ж не можу вічно бути вдома. все, доросла дівчинка. після цього речення я зрозуміла себе. боязно ставати дорослою. так хочеться бути маленькою дівчинкою, у якої жодних проблем. згадується,як в дитинстві хотілось стати дорослою самостійною,а зараз… не дарма кажуть: добре там де нас нема. в собі розібралась, це вже добре.
тому,заспокоїлась. вперед,тільки вперед.