прочитала останній запис у щоденнику
“починаєш писати,кожне слово звучить ніби вирок…німий вирок власної свідомості…”
і м’яко кажучи ,я в шоці!не думала,що в мене був настільки депресивний стан… у тих рядках стільки відчаю… здавалося б всього-на-всього два рядочки, але там стільки всього…я і не усвідомлювала як мені було…і,мабуть,ніхто не усвідомлював…так,це явно мій коник – заганяти себе в кайдани самотності,а потім мучатись…отака я геніальна.
радує,що хоч зараз все добре,невимовно добре… зараз закину запис у моєму електронному щоденнику(коли немає інтернету маю ж я ще десь записувати свої думки!))
оці рядки,дуже чітко передають мої почуття:
”
Я сказала «так», але все пішло далеко не так…я засмутилась???… ммм..ні… відчула полегшення?…ні.. просто прийшло усвідомлення,що не варто поспішати. Всьому має бути свій час… я задоволена і щаслива… окрім, цього знаходиш відповідь на таке непросте питання,де твоє місце? Вірніше,з КИМ твоє місце… Також розумієш,що перед цією людиною не соромно помилятись. Хочеться бути такою як є… з усіма помилками,недоліками , дурощами.. абсолютно відвертою та оголеною.
Що це? Кохання? Мабуть,що так..Насправді,я не знаю,що таке кохання..я навіть не впевнена,що воно існує…але якщо воно є,то я точно знаю,що саме таким воно і має бути.. простим та щирим…
Все так швидко…дуже-дуже швидко.. але в той же час просто… мені ніколи не було так просто… ти не створюєш ніяких уявних проблем,щоб відгородитися..ти просто хочеш бути поряд.
І от зараз,коли я їду за 600 кілометрів від нього … я не знаю,хто я..хто без тебе я?так важко. В пам’яті виринає прощання … це було так … нестерпно… я уникала його очей,боячись своїх подальших дій… ще трошечки і я б почала ридати, або б залишилась… я розривалась між бажанням залишитись і поїхати додому… таке відчуття,що він вийняв мені серце … і залишив на зберігання собі.. . безсердечна тепер, але ж чого тоді так боляче?
мені давно не було так боляче… вірніше,мені ніколи не було так боляче…
А потім смс-ка з зізнанням у коханні … абсурдно,але одненьке повідомлення в одну єдину мить змусило мене почуватись найщасливішою і в той же час найнещаснішою людиною на всій планеті.
Що ти зі мною робиш?..
”
якось так..це те,що я переживаю зараз..
тепер я знаю,як визначити чи кохання це..
просто відчути…
Дякую,ти змушуєш мене відчувати…