Я хочу писати, та розгубила всі таланти. Якщо вони були.
Що є талант, якщо немає титанічної праці?
Отак, і лишаємось сидіти там, де ми є.
Отак, і зповзаємо вниз, де не хотіли б опинитись.
Повільно й невпинно.
Повільно й непомітно.
Іноді здається,що невідворотно.
Де та малесенька дівчинка, сповнена надій та ентузіазму?
Не було сил, не було досвіду, а була віра.
А зараз…
Бракує слів. Бракує думок.Бракує себе.