починаєш писати,кожне слово звучить ніби вирок…німий вирок власної свідомості…

весна 2013,березень 2013

кожного ранку прокидаючись дивишся у вікно , на небо – блакитне-блакитне, жодної хмаринки… покидаєш обійми теплого ліжечка зі сповненими тепла надіями,що ось вона, така довгочеканна весна! але не тут то було…чим нижче опускається погляд, тим більше уламків оцих самих надій розлітається…сніг,мороз – і це кращий випадок, гірше коли спочатку дощ,а потім сніг… четвертий місяць зими, перший місяць розбитих весняних надій..кожна весна у моєму життя на крилах вітру несе щось незвичайне: особливе розчарування,довгочеканну гармонію, надзвичайне натхнення…не було лише шаленства кохання…на яке я дуже сподіваюсь цієї весни…

ця весна поки що не відзначилась…жодних змін…жодних хвилювань…нічого…лише все глибше і глибше розчарування в собі

і усвідомлення того,що ти ніхто…

весна 2013

особливе світосприйняття

Дивне відчуття…Я не рада бачити свою подругу…Вірніше,не так! Я рада,але…я починаю злитись,тому що … важко навіть пояснити чого … бо вона прийшла і сидить вк… бо вона прийшла до мене , а пішла до іншого нашого друга… це дитячі ревнощі…але ж … вона потрібна МЕНІ теж, не тільки  сотні тисяч людей… ти себе відчуваєш таким мізерним,коли близька тобі людина по суті не звертає на теб уваги – вк,вк,вк… і так кожного разу,коли вона до мене приходить…я розумію,що ми бачимось жодня….але я тут, поруч і… я хочу поговорити… не про когось,а про мене!!!! можливо,я просто егоїстка… ревнива егоїстка…

і шо мені з собою робити???

а ХЗ..

Мені дуже погано.Вже другий день. Не знаю чого. Безмежне відчуття непотрібності нікому і самотності. Я не відчуваю любові людей,яких я люблю…і це вбиває…в самому прямому сенсі вбиває…Боляче… Я так яскраво відчуваю самотність,мабуть,як ніколи…візьміть мене,хто-небудь,в руки…так хочу відчути чиїсь міцні-міцні обійми і тихий шепіт:”я тебе люблю!”

сьогодні мене чекає потяг 1488П С-К 23.44

так закінчуються мої канікули. чесно кажучи,я думала,що мені буде хотітись їхати із дому, вперед до пригод,активного життя,академії,але…не так все просто. я не просто хочу залишитись вдома,… мені так важко їхати. чому? не знаю.мабуть,я просто звикла бути вдома… таке гарне слово “вдома”. тут так добре:мама,брат…

але все,час взяти себе в руки.я ж не можу вічно бути вдома. все, доросла дівчинка. після цього речення я зрозуміла себе. боязно ставати дорослою. так хочеться бути маленькою дівчинкою, у якої жодних проблем. згадується,як в дитинстві хотілось стати дорослою самостійною,а зараз… не дарма кажуть: добре там де нас нема. в собі розібралась, це вже добре.

тому,заспокоїлась. вперед,тільки вперед.

У мене маніакальне бажання зустріти одну людину. Найдивніше,що я не знаю нащо. Просто зустріти один раз,і забути.Якщо з більшістю постатей з мого минулого я розлучалася з відносною легкістю, то от з цим юнаком не все так просто. Не знаю чому, але я точно знаю,що крапку в цій історії ще не поставлено.Я не можу сказати,що  згадувала про нього часто,скоріше, майже взагалі не згадувала, а тепер…Можливо,це місто навіює таке бажання зустрітись.  Я у сум*ятінні. Правда,не знаю чи варто. Насправді,я хочу покластись на долю. Зустрінемось – буде добре, ні то ні! Тепер у мене дилема: “Варто чи ні…” зустрітись з тобою??? Хм…

Привіт! Сьогодні я в гарному настрої. Такі банальності я ще ніколи не писала,але рано чи пізно, всі ми пишемо подібні дрібниці. В мене такий спокійний психо-емоційний стан. Я відпочила,зникла нервозність. І я абсолютно не знаю,що написати.Ем…Як відрізнити спокій від байдужості? Важке питання. Мабуть,байдужість – це абсолютна відсутність почуттів,вірніше, стан повної апатії, коли ніщо не цікавить,а спокій-це гармонія. Значить,я зараз в стані гармонії. Це воно,я зрозуміла! Нарешті,я перейшла на якийсь новий етап, готова до нових починань! Що ж, це добре!Побачимо,як довго я буду в адекватному стані і шальки терезів знаходитимуться в рівновазі!

Не має натхнення … Та хіба можна виправдати лінощі відсутністю натхнення?

Як визначити,що ти любиш? Я маю на увазі не кохання,а любов в цілому. Як зрозуміти,що ця людина важлива для тебе.Хоча,ні!Важлива-це не те слово,зовсім не те.Воно занадто багатогранне,адже важливою може бути людина з певних меркантильних думок. А любов немає в собі нічого матеріального.Любов – це безкорисність,абсурдність, божевілля.

І от як зрозуміти,відчути,що ти справді любиш? Це ж так важко,можливо,навіть і неможливо. Парадокс якийсь вийшов : абсолютно можливо, що неможливо усвідомити любов.

У своїй буденності ми пропускаємо крізь себе скільки емоцій: починаючи від ненависті,і закінчуючи байдужістю.що легко заплутатись, переплутати чи просто неправильно визначити.Як відрізнити любов від симпатії? І чи є симпатія напівшляхом до любові, а може це певний її виявив,чи початковий етап глибокого почуття? А можливо любов – це один з вимірів симпатії? А може любов – це все,що не є байдужістю і ненавистю?

Якщо скористуватись принципом доведення геометричних теорем і йти від супротивного,то й справді,ми любимо,коли не відчуваємо ненависті і байдужості. Але мені здається,що не все так просто. Математичний закон не враховує багатогранності людського почуття. Деякі говорять,що любов- це самопожертва,але ж ми не готові пожертвувати собою задля всіх,до кого не відчуваємо ненависті чи байдужості. Окремих людей нам буде просто шкода,за деяких ми будем хвилюватись,а за тих кого любимо – вмирати і боротись до кінця. І як ми визначаємо останніх? Жодна логіка не відповість на це питання. Я люблю і все!Не існує ніяких причин. Я люблю,бо я люблю! Ніхто не може пояснити хімію любові.

От багато хто говорить,що неможливо дати точне означення любові,її можна лише відчути. Але як можна визначити,що саме це почуття є любов*ю,якщо ми  не можемо сказати,що це. Дивно,ніхто точно не знає,що таке ця любов,але всі беззаперечно вірять в її існування! Точно можна сказати лише,що любов – це магія! Це гіпноз світового масштабу. Насправді,любов – це геніальність. Змусити всіх вірити,у те,що ніхто й ніколи не зможе пояснити чи достеменнно визначити сам факт існування! Ось це і справді неймовірно!

Хоч,я і багато чого написала,але ж питання лишилось відкритим:”Як визначити,що ти любиш?” На жаль, відповіді я так і не знайшла. Але розум наполегливо говорить:”Переконати себе в цьому,самонавіювання-велика річ.”

А може відчути?!…

Я відчуваю натхнення діяти. Почала вдосконалювати англійську мову, вивчати іспанську: “Но кьєдо ір аль баню” . Я обов*язково щось сьогодні напишу,створю. Це буде фантастично! Я відчуваю скільки сил! Необхідно діяти! Необхідно рухатись і розвиватись!

Так хочеться щось зробити,так хочеться щось відчути! В моєму серці знову щось палає,лише б не згас цей вогонь…лише б не згас…

Бажань багато,сил теж вдосталь тому…вперед! Повторюсь,але тільки б не згаснути, і не згоріти!